1990 рік – заочно закінчив інститут і настала черга закордонних пригод. Тоді саме відкрилися ворота і багато хто із залізного занавісу пробував знайти кращої долі на чужині.  Наш герой разом зі Славінським, Дошкарем, Суховеєм подалися до Чехословаччини в «Магнезит» (Ільшава). Але команді підійшов лише один Іван Дошкар. Петро Славінський віднайшов «Кунову теплицю», з якою перемогли в чемпіонаті області і навіть їздили до Коста-Ріки. Через рік знову спробував сили в «Магнезіті». В першій же контрольній грі відзначився голом. Запропонували контракт (на 130 доларів – тоді це були гроші, які я в Україні не заробив би). Через проблеми з документами Бурба пропустив кілька перших матчів, але потім стабільно виходив на поле, не дивлячись навіть на зміни тренерів. Але з часом почали дурити з заробленими грошима і наші земляки (а їх вже було там троє) подалися до знайомої «Кунової теплиці» , тим паче непогано стало виходити заробляти на торгівлі. Та почала ганяти поліція, почався поділ країни…

     1992-й рік. Пройшов збори з кременчуцьким «Вагонобудівником», але повернувся до Умані на запрошення того ж Лейбовича, у якого грав разом з Дошкарем, Гуріним, Шепелем. Тут Бурбу помітили з Бершаді. Там погодилися надати квартиру – вагомий аргумент. І наш герой почав торувати шлях від переможця другої ліги обласного чемпіонату до професійної другої ліги. В цьому турнірі дебютували в 1996-му. Але в міжсезоння Сергій перебрався до Сміли – новий тренер в Бершаді потихеньку «сплавляв» гравця. В «Локомотиві» грав мало – хвороба, перелом ключиці (біда одна не ходить). Через півроку знову довелося міняти прописку. Тепер шлях лежав знову до Вінничини, але до Шаргорода. Тут варто відмітити кубкові звитяги «Фортуни»  в 1997-му році. Тоді спочатку 1:0 здолали одеське «СКА-Лотто» (була така пристойна команда), причому єдиний гол, вийшовши на заміну, забив Сергій. В наступному раунді жереб звів з смілянським «Локомотивом». Виник навіть скандал – Бурба пропустив це протистояння, оскільки залізничники не бажали відпускати гравця. Потім поступившись в Кременчуку 0:1, у матчі-відповіді взяли реванш 2:0 у авторитетного тоді «Кременя». І лише «Торпедо» із Запоріжжя, що гриміло у вищій лізі, зупинило вискочок – 3:0, 1:1. У першості Бурба таки «спіймав» смілянську команду, забивши їй один із двох своїх голів. Нажаль, закінчилося все у маленькому Шаргороді сумно – клуб розвалився, не з усіма навіть розрахувавшись.

     Далі кар’єра Сергія продовжувалася в чемпіонаті Черкаської області. Спочатку він разом з чисельними своїми земляками здобув два чемпіонських титули в Тальному. А потім ще три таких же вершини підкорив з чорнобаївським «Колосом» ! Саме там же і по нині Бурба і проживає, тренуючи дітей і навіть час від часу виходячи на поле іграх чемпіонату Черкащини!