Народився Сергій 1 лютого 1964 р в Умані.
Згодом навчався в школі №4. З другого класу став займатися футболом в ДЮСШ.
Першим тренером згадав Георгія Євгенійовича Хіміча, другим – Олександра
Гаумовича Лейбовича. Після 8 класу в 1979-83 р.р. продовжив навчання в
спеціалізованій футбольній групі ПТУ №29 в Києві. Службу в армії проходив в
спортроті в Гайсині. Тамошній «Сокіл» дуже пристойно виступав у сильному за
рівнем команд чемпіонаті республіки серед КФК (І.С. – не думаю, що той турнір
поступається нинішній другій лізі). Двічі команда посідала друге місце,
поступаючись лише одним очком львівському «Автомобілісту», який і продовжував
боротьбу за статус команди майстрів. Наш земляк відразу завоював місце в
основному складі армійського колективу, в центрі півзахисту.
В 1985 році повернувся до Умані. На той час
тут було дві команди. Першим з пропозицією підійшов Лейбович, тому і опинився в
«Зорі», де був на ставці граючого тренера. Взимку 1986-го Сергія забирала
полтавська «Ворскла», але тоді він не міг залишити педінститут, де навчався.
Поїхав до Полтави через рік, знову проходив до складу колективу другої ліги
СРСР. Але знайомий перетягнув до Малину і в 1987-му знову відіграв в чемпіонаті
серед КФК. Грали в одній зоні з черкаським «Дніпром» і обіграли його. Тренери
Кобилочний і Першин запросили до команди, яка мала курс на другу лігу. Я
погодився і друге коло вже відіграв за черкащан.На переможному фінальному турнірі в Мукачево
Бурба був в основному складі.
1988-й Сергій розпочав в основі «Дніпра»,
що стартував в другій лізі. Але травма трапилася. А післ великої поразки
взагалі опинився в Чорнобаї. Знову КФК. Підлікувався, заграв. Команда теж була
не з останніх – йшла в трійкі. Взимку була спроба закріпитися в Горлівці.
Невдала.
