«Чорноморочка» - «Ятрань-Уманьферммаш» 2:3 (1:1)

23.10.2010. 14-00. Одеса. Стадіон «Спартак». 50 гл. +18.

Судді: Тельбух Людмила (Сімферопіль), Зевакін Олександр (Миколаїв), Петрова Ірина (Каховка)

4-й: Гуляєв О.

Інспектор: Бондаренко Юрій (Херсон)

«Чорноморочка»: 31. Данільченко, 16. Пономаренко  (30 №6 Базан), 9. Сидоренко, 20. Бреус (82 № 15 Тихомирова), 11.Астахова, 3. Дзіно, 14.Волошина, 21.Лукащик (24 №17 Лисак), 8.Наталічева (77 № 19 Стегній), 22. Душеїна, 5.Білецька.

«Ятрань-Уманьферммаш»: 1. Стеценко, 3. Боярова, 7.Константінова, 9. Безверха, 8. Супрунович, 88. Шевченко, 14.Романів, 33.Калінчук, 77. Стець, 10. Волонтир, 18. Бабицька

Голи:  0:1 – Волонтир (5), 1:1 – Волошина (6), 1:2 –Базан (59), 2:2-Романів (68), 2:3-Стець (77)

Попередження: Волонтир (40), Безверха (44), Білецька (62)

     Одеса нас зустріла чудовою теплою, несхожою на попередні прохолодні дні, погодою. Та і проблем із від’їздом , як до Києва, не було жодних. Добралися нормально і передчасно. Такщо мали навіть вільний час. Але спочатку ще більше підняв настрій стан арени, на якій мав відбутися матч. «Чорноморочка» вперше приймала суперника на головній на сьогодні арені міста – такою на період будівництва нового сучасного стадіону на місці легендарного ЧМП став «Спартак» . Цей затишний стадіон лише з центральними трибунами на 5 тисяч глядачів в самому серці Одеси сьогодні є домашнім для славетного «Чорноморця», який ще торік тут приймав суперників по Премєр-лізі. Смарагдове поле – вперше нам доводилося грати на газоні якіснішому ніж в Умані (ну ще Маріупіль може посперечатися). Надкомфортні роздягальні. Що ще може сьогодні завадити грати?! Як заявив Борщенко Ю.М., керівник «Чорноморочки», - «Ми старалися вас прийняти на такому ж рівні, як ви приймали нас в Умані!».

    Вільні майже дві години було гріх не використати, щоб прогулятися по Одесі. Це одне з найулюбленіших моїх міст. Більшість людей не відразу сприймає це легендарне місто. Воно таки так!)))) Перше враження може бути не найкращим. Тут і часто не гламурні стіни будинків, де і тріщин вдосталь і штукатур очка може облупитися. І одеські дворики, про які  годі й говорити – в слабонервних може й запаморочитися від їх неприглядності в мить знайомства. Куди там Одесі до києвів і інших мегаполісів з їх єврофасадами і т.п. Але проходить час (в кожного по- різному – але для цього треба пожити хоч кілька днів в Південній Пальмірі) і стається  щось дивне! Тепер вже тим метушливим мегамістам далеко до матінки-Одеси! Цей коктейль із простоти затишку і незрівнянної  юморної несхожості на інших просто полонить душу. І ти закохуєшся в Одесу! Раз – і назавжди! І коли б ти не повертався до неї – завжди барви грають на душі! Я люблю Одесу!

      Ми використовуємо зручне розташування стадіону і крокуємо повз величний залізничний вокзал до овіяного міфами Привозу. Нам нічого не треба купувати! Але ноги самі несуть туди. Цей мурашник (в принципі так можна називати будь-який базар) в мить поглинає. Гамір, переповнений колоритною одеською, ні з чим не зплутаєш, вимовою. Цікаві персонажі, які з усіх сторін пробують втюхати саме тобі якийсь непотріб, який унікально є лише в них. Різмаїття овочів і фруктів з цінниками , де дописано «чесна вага» (молодий колега навіть не відразу розуміє в чому родзинка напису – а мені, неодноразово обваженому на Привозі ще в бурхливі 90-ті, це навіть аж смішно). Йдеш, крутиш головою, тримаючись за кишені (ага, про Одесу і Привоз і така слава ходить))))), смакуєш свіжевидавлений гранатовий сік і отримуєш насолоду. Від чого? А фіг його знає! Он по уманському базарові не переварюю вештатися, а тут …

     Приходить час гри. Сонечко гріє, душа в різнобарвї . Початок матчу підкидає солоденького! Захопивши з стартового свистка повну ініціативу, ми вже на 5 хвилині відкриваємо рахунок! Волонтир ударом з близької відстані завершує гарну комбінацію. Що ще треба?! А адреналіну до повноти вражень від Одеси-мами!!! Секундна стрілка не пройшла повного кола а я не встиг вмоститися на лаві запасних, як рахунок зрівнявся! Це одеситки заробили право на кутовий, гості діловито стали розбирати суперниць в штрафній і … просто прогавили розіграш стандарту!!! Одестка з м’ячем просто ніким непоміченою добралася прямо до воротарської і розстріляла голкіпера! Це треба було бачити! Це можливо лише в жіночому футболі!

    Далі пішла гра, яку не так просто і описати. «Ятрань-Уманьферммаш» продовжувала володіти ініціативою. Але зловживала індивідуальними діями, які приводили до просто безглуздих втрат м’яча і темпу гри. Ніяк не вдавалося прилаштуватися до одеського варіанту «Джабулані» (ці м’ячі в оригіналі в Африці на чемпіонаті світу неймовірно літали а тут було щось схоже на варіант «вся контрабанда виготовляється на Малій Арнаутській»). А відтак ніяк не вдавалося дати толкову передачу на вільний простір нападаючим Стець і Волнтир (а розміри поля були чималі!). Натомість хвилині на 30-й господарі створили чистий вихід один на один. Але Стеценко врятувала нас, кинувшися в ноги Пономаренко. Але одеситки стали впевненіше почуватися. І перед самою перервою ще раз могли вийти вперед – ще один провал в захисті і знову по центру вихід сам на сам. Але Безверха наздогнала втікачку і з ціною порушення таки перед штрафною зупинила (за що отримала заслужене попередження).

     Після відпочинку «Ятрань-Уманьферммаш» знову цілковито захопила ініціативу. Гра повністю перемістилася на половину одеситок. Пішли моменти. Чого вартий епізод, коли двічі захисниці буквально з лінії воріт відбивали удари з метра!!! І тут стрімка контратака – пас на правий фланг, ривок, простріл і Базан пробиває повз воротаря! Одеса повела в рахунку 2:1!!! Відверто кажучи, схопило серце вперше довелося в цьому сезоні пити Карвалол, заїдаючи Валідолом! На полі творилося щось несусвітне! За 9 хвилин Олександра Романів Відмінним ударом з 35 метрів під самісіньку поперечину  зрівнює рахунок і повертає надію – 2:2! Моменти є! Ось з тієї ж відстані щосили пробиває Стець – таки прилаштувалися до м’яча – але круглий влучає в саму хрестовину воріт! Звін чути аж на Привозі! Рука тягнеться до чергової порції Карвалолу. Тут Стець таки втікає один на один – я ледь не з головою закутуюся в куртку – обігрує воротаря і забиває в порожні ворота! Ми знову попереду! Тепер так хочеться прискорити час , який ще кілька хвилин тому так по-зрадницькі швидко спливав!...

     Арбітр додає аж три хвилини! Як же ж вони вільно стікають. Тут виводять ідеальним пасом чисто один на один Шевченко. Але та ганебно пробиває прямо у воротаря і муки тривають! Але у господарів шансів немає і ми здобуваємо інфарктну але перемогу!!! Одеса – моє улюблене місто!))))